Марія, співробітниця ВО "Електрон" в 1971-1994 рр., згадує їдальню заводу (цех № 22):

"І.: … А от Ви вже згадували от про територію заводу. От наскільки вона
була вам комфортна, приємна?

Р.: Ой, ну, як, та добре, нормально були, цеха були великі, гарні, і чистота там була, і провітрювалось всьо. Була шикарна столова на три поверхи. Поїсти було дуже добре. Внизу взагалі, там був відділ ОДЧ, і кава була, субпродукти, можна було і додому всьо купити. А другий, третій поверхи були конвеєра. Там підійшов собі, взяв комплекс, любий комплекс. Комплекс — це були трьох видів: 50 копійок, 75 і гривня... ну, рубль, рубль. Я так привикла, гривня вже. Рубль, рубль, були коплексні. І в нас там був колбасний якийсь цех, шо виготовляли свої м'ясні вироби. А завод, село Горбачі чи якесь, вони підписали угоду, столова, молоко постачали, сметану, сир. Коли отакий дефіцит був купити сметану або шось, у нас в столовій всьо можна було купити, та. Продукти були, можна було купити собі. Та там всьо було, там взагалі... А, в нас було ше два дієтичних зали для сердечників я для язвенників. Ну, їх так називали, були в нас. І не то шо там пускали велике начальство або шо, пропуск треба було мати від лікаря, шо, наприклад, в тебе язва або, там, гастріт або шо. По пропуску спокійно йшов і їв. Можна було і з начальником їсти разом, і з директором там. Там було головне не хто ти, а чи маєш право чи як то сказати…"

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.