Михайло згадує про роботу громадського транспорту в 1970-1980-их роках:

"Ну, завод, працював транспорт круглодобово майже. Коли я ще працював робітником, то у дванадцятій годині у нас закінчилась друга зміна. Пів першої йшов послідній трамвай. От я пам'ятаю, я жив на Ка лініна, то я сімйоркою, то я 7 доїжджав до кукольного театру, там пересідав, бо я жив на Калініна, ну і пересідав на четвірку і доїжджав. Як такої проблеми не було. В Рясне була завжди проблема доїжджати, бо заводи розвивалися, транспорт там був слабенький, по тій причині, що там було три переїзди залізодорожних - один, другий, третій. Аж потім ми побудували один міст, вже стало легше, потім другий. Лишився на Клепарові тільки один переїзд. Це вже стало легше. А так не було проблем. Все йшло по графіку заводу. Ну не були вулиці загружені, будемо так говорити. Но а вже коли став директором, то вже був свій транспорт. Ну як, не свій, а службовий транспорт. Тоді поважали директорів. Так що з проїздом, як таких проблем не було. В вихідні дні були проблеми, там з дітьми поїхати в парк, особливо з Рясне добиратися. Тому що вже як ніби автобуси ходили по графіку не робочому, а ніби як по вихідному графіку. А людей було дуже довго, дуже багато, так що було тяжко добиратися. Я маю на увазі важко добиратися в неробочі дні".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.