Емілія розповідає про територію ВО "Полярон" в 1980-их роках:

"І.: Ви себе почували безпечно на заводі? Як виглядала територія?

Р.: Велика. Ну, пересуватися по території заводу було безпечно. Тільки треба було мати з собою пропуск. Тому що нам сказали, що в будь-який час можуть тебе зупинити і сказати - чого ти вештаєшся. Говорили, що без причини ходити по заводу не можна, тому що, щоб там, не дай Бог, ти щось там не побачив, що робиться в одному місці, щоб ти не розповів ворогам, що робиться на заводі. Ну, звичайно, там КГБ працювало, так, як кажуть, політінформацію проводили відповідно. В цех, в цех не можна було зайти без дозволу. Тобто в мене був дозвіл зайти в ті цехи, де я ходила, я не мала права піти в інші цехи. Наприклад, там, де робили інші деталі. До яких мені не було діла, я не могла туда зайти. Цехи були, кожен цех був, так ніби окрема територія. Треба було мати дозвіл, щоб туди зайти. Величезний був завод, звичайно. Я пам'ятаю, з одного кінця в другий, щоб дойти, ну, було довгенько. Коли сніг випадав, сніг розчищався. Ось. Одного дня, пам'ятаю, біля свого Відділу збуту тато розчищав сніг і стався з ним сердечний приступ. І через то я до сих пір кажу всім хлопцям, своїм, і всім старшим, будьте обережні, коли починаєте розчищати сніг, тому що це таке навантаження, що несподівано може вас схопити. Дякувати Богу, він той сердечний приступ пережив, все в нього направилося. Але був один такий рік, що було багато снігу, і йому довелося розчищати доріжки коло себе. То таке з ним сталося. Ось. Ну, територія заводу була простора і не була, я не пам'ятаю, щоб не було ніяких там, м-, нічого такого зайвого не валялося. Все було підчищено, наскільки я пригадую, все було акуратно. Дерева якісь навіть росли в якомусь. Мені здається, десь там біля біля медичного кабінету. Медичних кабінет був, якщо стояти всередині заводу, медичний кабінет був направо, якщо стояти спиною, коли вже зайшов через прохідну, стояти спиною, медичний кабінет був туда на право. То там були якісь зелені посадки, там був якийсь такий невеличкий оазис. А так, в основному будівлі, дуже прості будівлі. Коли побудували вже цей СКБ, там збоку біля, якраз біля тої сторони, біля відділу збуту, то СКБ, воно було звичайно зі скла і металу, то була така дуже прогресивна будівля, скажемо так. Багатоповерхова і прогресивна. А все решта було дуже просто".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.