Сергій, вантажник ВО "Промінь" в 1981 р., говорить про територію цеху:

"Вона була зручна. Ну як приємна? Робота, робота, це цех. Просто там цехи, там стоять машини в цехах, шум, гам. Воно ж все шумить, там же не одна машина стоїть. Але я більше перебував на складі. Там було тихо, спокійно, собі  там  можна  було  сісти.  Або  якісь  території,  де  знаходилися, переодягальна чоловіча, там сиділи наші завжди слюсара. Там сиділи собі курили, як тільки зразу  щось  було, вони вибігали, чинили машини.  Вони постійно були на зв’язку. Там з ними посидіти, поговорити, так. Тобто в цеху я не сидів, бо там було шумно. Дівчатам було, які працювали в цеху мабуть звично  сидіти  в  тому  шумі,  гамі.  Бо  вони  звикли  до  того,  що  постійно  ті машинки  стрекотіли.  А  якщо  то  не  одна,  а  багато  машин,  то  звісно,  там шумно. Ну, мені було зручно, мені було легко. Їм можливо … Їм і сісти не можна було, бо вони постійно там рухалися. Переставляти там те, те. Там навіть сісти не було де, вони постійно були в русі. Ну а  мені можна було посидіти, відпочити, потім піти. В цехах це була робота, а розвантажував я чи розвантажував, у дворі. Тобто з цехів виносив свою продукцію, ті мішки туди і назад. Погода в принципі була, я до зими ще встиг працювати, так що мені  було  нормально,  комфортно.  Я  приходив,  переодягався  в  робочу форму, звісно, потім назад йшов одягався".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.