Людмила, інженерка відділу стандартизації ЛАЗ описує завод після 1996 р.:

"І.: Ви коли б малювали карту заводу, де би, що розташовувалося, от якби це виглядало, якби Ви це розказали?

Р.: Ну, зараз я вже трошки стала забувати, вже от скільки років, рахуйте майже десять років, як я вже там не була. Ну, я знаю, якось так віддали завжди були окремо, цехи якось так окремо були. Збудовані так цехи, щоби продукція поступово так ішла, там щось збирали, збирали, і до кінцевий вже здачі воно поступово по тих цехах проходило. Там такі цехи, як механічний, деревообробний, вони окремо. А потім вже ото, де починається така первинна зборка, і далі, далі, далі, ще там щось дозбирається і до кінця, доходить до кінцевої зборки. Оті от зборочні, вони такі були, великий такий от цех, вони так окремі цехи і так поступово, поступово збиралися цілий автобус. Все так продумано, непогано продумано.

І.: А от Вам було зручно, наприклад, пересуватися між цехами в заводі?

Р.: Так. Коли знаєш, де, що знаходиться, знаєш, коли знаєш, що куди йти, то так. Територія велика. Там багато території було не задіяно. Там територія за тими цехами, там щось почало будуватися і таких багато будов.

І.: А де саме?

Р.: Вже за цехами. Ну, на території автобусного заводу. Вона велика територія, але не вся вона повністю задіяна. Там щось почали будувати, недобудови такі от стояли, вже руйнувалися і до сих пір вони там є. От. Напевно хотіли розширення якогось, думали, що більше буде. По суті, автобуси, вони по цілому Радянському Союзі, тут був єдиний такий завод, забезпечував весь Радянський Союз.

І.: Ну так. А от якщо би Ви описали свій шлях з роботи, точніше з дому на завод – наскільки це було зручно, скільки Вам це часу займало, як це виглядало от кожен день?

Р.: Спочатку, бачите, коли в радянські ще часи, ще були три прохідних. Була прохідна Центральна – раз. От зі Стрийської.

І.: Так.

Р.: Потім друга була з Персенківки.

І.: Так.

Р.: І третя була з вулиці Хуторівка, ще там третя прохідна. І людям було вигідно, наприклад, ті, що з Сихова доїжджали, вони йшли через ту, що з Хуторівки. Ті що з центру вони йшли через центральний. Мені от з Персенківки було зручно. Мені тут двадцять хвилин так потихоньку йти. Ну, перейти через залізницю і я вже була на заводі. Але потім, бачите, з часом, коли вже починався той занепад, вони поступово стали закривати ті прохідні. Спочатку закрили Персенківку. І ми ходили вже через центральну прохідну. Хуторівка ще була відкрита. Було дві прохідних, а ту закрили. Потім з часом закрили центральну прохідну. Зробили тільки Хуторівка".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.