Емілія, співробітниця відділу головного технолога ВО "Полярон" з 1983 р., згадує хворобу сестри:

"...Ну, бачте, сестрі моїй не повезло. І те, що наш медичний кабінет на Поляроні, вони не змогли, вона ходила до лікаря, лікарка, яка там працювала на той час, і та лікарка її зробила їй неправильний діагноз. І коли вже звернулися, батьки звернулися до лікарів у львівських лікарнях, то вже було пізно що робити. І вона померла від раку. Але могли діагностувати неправильно де завгодно. Тому що в нас є всякі, всякі є люди і вчаться по-різному.

І.: Ви, можливо, обговорювали, що її хвороба була викликана шкідливістю праці на заводі?

Р.: Нє, про це не було мови. Тому що вона працювала у Відділі конструктора. Ну, хоча, вона в цехи не ходила, так, я ходила. Я ходила по цехах, я більше була на території заводу ніж вона була. Вона була там в тій будівлі. Хоча випари, вони є всюди випари. І я думаю, що не тільки нам тим, хто працювали на заводі, а ті, хто жили поруч, їм також діставалося від тих випарів. Така думка моя..."

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.