Роман, заступник головного технолога ЛАЗу з 1976 р., згадує цехи з шкідливими умовами праці:

"... Металурги, малярі, гальваніка, працювали, звичайно, по шість годин, тому… що на тих шкідливих роботах був скорочений робочий день, вони мали пільги. Ливарники - жінки, в основному жінки працювали малярами на автобусах, то вони діставали спеціально молоко. Кожен день пляшка молока. Но молоко було, я не буду казати, то воно було вроді в тих пляшках нормально. Бо я коли в Ленінграді працював, то тоже мені давали молоко. То молоко було нормальне. Бо треба періодично було, бо горло висихало від тої хімії, від того всього. Так що були шкідливі. То ливарники, це термічка, це кузня, це гальваніка, яка дихає. Буває вентиляція погано працює, а пари, кислоти виходять і людина задихається, і так дальше. Так що були такі. Ну, прості роботи, зварники тоже мали, бо варили, метал плавиться, випаровується, а людина в масці над тою дугою дивиться, то він тоже, він мав право в 55 років піти на пенсію, така була норма. І на пенсію в 55, йому зараховували роки, більший стаж. І такі самі маляри, і гальваніка, і термічка. Одним словом, всі ті спеціальності були, як кажуть, шкідливі умови праці, і, ясно, вони мали пільги, як у харчуванні, як у зарплаті, ясно, що на такій тяжкій роботі, то і зарплата мала бути вище..."

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.