Михайло оповідає про досвід управління персоналом в 1970-их роках:

"Ви розумієте, отак я говорю за себе конкретно. Кожну людину, от я – зам. начальника цеху, кожна людина була в нас на бумазі. В розумінні: день народження, колектив збирався, в нас був великий цех, людина йшла на пенсію, там що колектив збирали по пару рублів, робили подарки. Ми від цехкому робили, там премія була, нагороджували там якоюсь грошовою премією. Ну, були тоді модно грамоти. Грамоти – раз, бо може люди то, просто там подяки. Щось таке було. І ти скільки років робив, ти знав майже всіх людей. От я особисто майже всіх знав. Якщо щось забував, то мені … Нині день народження Івана, Петра, пішов привітав. Якщо там просто не кругла дата. Були як кругла дата, то просто збирався, обід 5-10 хвилин, люди пообідали. Бо ми мали свою їдальню на другому поверсі. Чому ми мали це? Це тоже треба нам обов'язково цю їдальню. Бо на заводі була центральна їдальня. А ми мали свою - ливарний цех. Чому? Що люди розігріті, розумієте, було мороз чи дощ, чи слякоть, виходити. А вони робили всі в гарячих цехах, це можна було, як кажуть, в два счоти собі запалення легенів найти. Ну, тому ми мали свою. Пішли, під час обіду зібралися на 15-20 хвилин, привітали, людина людину. Було це. Так що комунікація була дуже. Ти знав начальника цеха, ти знав всіх сам. Ну я, я конкретно за себе, я знав всіх майстрів. А рано прийшов, до всіх привітався, як в тебе справи, як що, як, ну як, як між мужчинами. Був на пиві, не був на пиві. Всі, всі подробиці знав, за кажного, всі знав. Було таке, що ти знав начальника цеха і його сім'ю. Може не так в подробностях, але знав. Хто женатий, хто хоче женитися, хто як живе. Які там черги на заводі були, хто, що. Так що все це було в розумінні того. Не було того, що я начальник, а решту там. Таке не було. Каждий начальник виріс з низів. Знав комунікацію з людьми. Просто приходив, тебе знали всі, і ти знав всіх в цехах. Так що знав, з ким привітатись просто, кому сказати, ти то. Я винуватий. Ну нічого, ну дивись, показав пальчиком, помахати".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.