Володимир, син спеціаліста, який приїхав розбудовувати "Мікроприлад" згадує 1950-ті роки:

"…Ну, шо, народився в 46-му році, і мене привезли сюди. Ну, вся сім'я переїхала сюди, і привезли сюди. От з того часу я тут. Адаптований до тих умов (сміх), до тих людей...

І. А розкажіть трішки, от як пригадуєте цей район з дитинства? Де бігали гратися, наприклад, де проводили час?

Р. Свій час, та я майже весь час був на велосипеді. Ганяв тим парком, за місто їздив, в різні напрямки все об'їжджено велосипедом. І в Брюховичі, і (…) туди. Так шо в мене основне це було. У футбола ганяли в парку тут же ж, тут же ж, недалеко від дороги. Там є нижче стадіон, потім на стадіон пішов, займався легкою атлетикою трохи, коли малим був ше. Ну, так от, таке дитинство.

І. А як от все помінялося з тих часів, може, Ви пам'ятаєте, як розбудовувася тут район, можливо, як от будувався холм Слави?

Р. Ну, як будувалося, я пам'ятаю, як от сюди ходили, тут виривали. Але я не пам'ятаю, як то все було. Звичайно, того тут не було. От, де цей будинок, там був маленький будиночок, там. І взагалі тут були такі маленькі дерев'яні... може, й не дерев'яні, маленькі будиночки, коротше. Ну, форма не та, звичайно. Тут вулиця була, то все піднімають і піднімають ту дорогу. Зараз вже дорога на метр, ну, не на метр, може, трохи менше, вище того рівня, якого вона була колись. Спочатку була вулиця Пасічна, потім її відремонтували, ширшою зробили, назвали проспект Ленінського комсомолу. Ну, а потім все повернули назад. До проспекту тут далеко. Може, на проспект шось схоже тільки там от, частинка якась там далі. А тут, який то проспект… Звичайна вулиця".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.