Андрій розповідає про життя у Львові з 1957 р.:

І. А от скажіть, а Ви в якому районі Львова жили, то десь біля першої школи?

Р. Ні, весь час тут я живу, на Дорошенка. Я вже живу там 60... скільки... 63 роки.

І. Ага, то Ви так як там почали...

Р. Як почав оту, квартиру, яка там була, там то батькові дали, бо він працював в ремонтно-будівельному управлінні, одна кімната і кухня. Ну, потім були деякі перебудови.

І. Це цікаво, Ваші спогади ще з тих часів.

Р. То надзвичайно цікаво було, бо розумієте шо, шо от коли привозили то сіно, ми там бавилися в хованки і в то всьо, в тому сіні різні ходи повиробляли, і то всьо. Але дитинство було відносно цікавим. Ну, а на селі, коли приходило літо, то що, м'ячик, і команда на команду. Річка протікала, зіграли тут, в воду, скупалися, знову пішли ганяти. Тоже було цікаво. Ну, але...

І. А що Ви ще згадуєте з того Львова?

Р. Весь час отой запах. Зранку ти просипався, то тоді ж не тепловози, паровози, отой запах тої гарі, того всього, був такий смог над містом. Ото пригадується дуже, як воно було. Ну, а з часом воно всьо проходило. Зараз на тому подвір'ї, де були конюшні, тепер стоїть маса машин, нема де поставити і цей. Різні прибудови, і різні фірми повідкривалися, і все".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.