Олег описує процес фарбування автобусів у 1980-1990-их роках:

"Малярне, там, де фарбують. Воно шкідливе тому, що тоді застосовували компоненти фарб такі, які при висиханні, воно ж давало. Те саме значить, в нас була гумова лабораторія. Там тоже були деякі речі. Але воно все було якесь віддалене. Тому що в нас тут цех,. і переважно старалися просто фарбувати автобуси вночі. Ввечері всі йшли, тоді вони фарбували в той момент. Все-таки порушували, звичайно, порушували ті самі вимоги. Тому, що дещо не в малярній камері, а так фарбували, значить. Але то що відчувалося, як наприклад, коли приходиш, як пофарбували автобус, на другий день, запах стоїть, нікуди не дінешся. То вже пізніше почали переходити на фарби, які на водяній основі, це саме все. І одного разу, я вже не пам’ятаю, будучи на зварці, я побачив таку картинку, отакий листочок, де було показано ЛАЗ і отака велика чорна пляма. Я вже не питаю, як я питав, що то таке, а це каже, наш фарбувальний комплекс. Тоді ця пляма доходила аж до Сихова… Ви розумієте, це в інституті фарбували один автобус в місяць. А тут сорок кузовів кожного дня фарбують, розумієте, чи п’ятдесят кузовів фарбують. То непереривний процес. І якщо ви поцікавитися і пошукаєте ті напевно … Бо екологічні служби давали те все, вони ж аналізували то все. Там таку пляму воно видно. Особливо яка роза вітрів, в яку сторону подує. Не всі там, не всьо відчувається запахом. А головне було, щоб сорок кузовів пофарбувати, щоб вони висохли, це все. То мабуть процес там, не дуже дивились на те саме на якість, там мав бути тех. процес забезпечений. Так що ЛАЗ давав дуже велику пляму, фарбування, комплекс ЛАЗу".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.