Ігор, інженер-конструктор ВО "Електрон" з 1970 р., згадує дитинство:

"І.: То Ви на Кастелівці і народилися?

Р.: Народився на Кастелівці, 12, а тепер Кастилівка, 14 живу. Ми поміняли в 55-му році з сусідами, які розлучалися. І жінка залишалися тут, чоловік зі сином в Горький. Та жінка пішла на нашу однокімнатну, а ми там. Ну бо тоді в тих
будинках більшість помешкань були комунальні. Ну не більшість, а багато помешкань були комунальні і одна би не змогла жити в трикімнатному помешканні, її би когось підселили. Тому вона згодилася в такому ж будинку поміняти.

І.: А Ви казали, що ви отримати це житло від попередніх власників, своє перше.

Р.: Но то давно. То мама купила. Але то в 46-му році було, то я знаю тільки зараз з розповідей.

І.: Що купили?

Р.: Так. Але яким то чином та купівля тоді могла відбутися, того я не знаю, чи, ну мені то невідомо. Я знаю, що виїжджали власники і якось хтось там міг чи купити, чи зайняти. Я знаю, що купили.

І.: Ну тоді таке могло бути, я стикалася з такими випадками. А от розкажіть трішки про своє дитинство. Бо Ви ж провели дитинство, і живите в принципі все життя в такому дуже мальовничому дуже районі - от де Ви бігали гратися, що Вас оточувало, як Ви от сприймали?

Р.: В мене ще є два брати. Я найстарший, ще два брати. Брат з 50-го року і з 52-го року народження. В нас під вікнами є стадіон. Колись то були городи. Там люди садили картоплю, ну городину.

І.: Городи замість стадіону.

Р.: Спочатку городи. А потім трамвайний парк – трампарк, почали там робити стадіон. Я пам’ятаю, там був матрос, якийсь за бульдозером ходив і робили. Люди дуже протестували, мало не під бульдозер лягали, але нічого, збудували стадіон. І ми на тому стадіоні від рана до вечора грали у футбол. А ще коло нас будуть такий дитячий майданчик. Тепер там є кооперативний дім збудований. На тому ми грали волейбол. Щось там також дитячі забави".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.