Володимир про роботу інженером у ВКЕІ автобусобудування з 1979 р.:

"... Спочатку і надалі я працював у відділі дорожних випробувань. Ну це такий специфічний відділ був в інституті, який займався, ну по суті всіми такими серйозними машини, які інститут на той момент розробляв. І займався в усіх умовах. Ну спочатку трохи, скажімо, напевно розповіді про то, як тоді подавалися робота, в чому вона полягала, ну взагалі-то кажучи завданням інституту автобусу будування - була розробка документації на перспективні автобуси. Ну, там автобуси різних типів були. В тому числі спеціальні і багато всяких типів документації на автобуси. Але для того, щоб зробити ту документацію, треба було, по-перше, ну, зробити документацію, ну скажімо так, в якомусь такому первинному чорновому варіанті, потім за тією документацією збирали перший зразок машин. Потім її випробовували, витягнули якісь недоліки, потім добралася документація і той процес, він, по суті, ішов довший час, аж до того моменту, поки, ну більш-менш нормально той випуск не став виправдовувати себе… І завдання нашого відділу, відділу випробувань полягала на тім щоби, ну знову ж таки, ми приймали машину в цеху ще в цеху дивилися, які там недоліки, скажімо, ну наприклад, якщо коли мені давали таке завдання, то по суті такий випробувач по машині провідний.
… І в той час робота, вона в нас по суті, ну, значною мірою вона відбувалася поза межами інституту, навіть любого. Ми дуже багато часу проводили в відрядженнях. Ну наприклад, є такий під Москвою автополігон НАМІ – місто Дмітров Московської області, і там за Радянського Союзу були зроблені всі умови, щоби там можна було проводити випробування… Ну власне роботу проводили самі полігоновці, а ми забезпечували можливість проведення тих робіт. По-перше, машина має бути технічно справною, готовою до випробувань. Якщо виникають якісь проблеми, ну, то ми їх усували. По-друге, ми вже слідкували за тим, щоб і випробування проводились належним чином. І по-третє, ну було таке, якби сказати, була така операція, яка називалася - завантаж машину. Ну, полягала вона в тім що, ну, машина, зазвичай, вона порожня, ну ми тільки приїжджали на полігон, машина порожня, але для деяких випробувань, то її треба було завантажити повну, а для деяких, навіть заповну, там. Називалося – пікове навантаження, масу. І тоді маси, ми мусили там тягати мішки з піском, завантажувати той автобус. Ну така, ну трохи, я знаю, майже розминка. А оскільки народу було небагато зазвичай, то, ну бригада обмежувалась, ну якщо на одну машину, то двоє-троє. Небагато людей було – водій, зазвичай інженер, ну може слюсар. І в тому випадку, ну мусіли. Якщо, скажімо до обіду закінчили випробування, ну в порожньому стані. Ну то обід в нас проходив, ну, в тому випадку ти там де був той баласт, ми тоді той баласт скидали в машину, завантажували в двох чи в трьох. Ну то таке, трохи є".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.