Марія оповідає як 1958 р. влаштувалася на трикотажну фабрику "Промінь":

"… мені дали скеровання не швейну фабрику трикотажну на вулиці  Шевченка, трикотажна  фабрика.  І  я  юною  дівчинкою  сімнадцятирічною почала там працювати. 

І. Це фактично виробниче об'єднання «Промінь» було? 

Р.  Промінь,  так.  Ну,  як,  трикотажка  казали,  так,  «Промінь».  Ну,  цех  був  великий,  мені  був швейний цех. Ви собі пишіть нотатки. Був швейний. Я попала в перший цех, то був швейний цех. Не пам'ятаю по номеру, но був закрійний цех і був, но то був швейний цех. 

І. А ким Ви працювали там? 

Р.  Мене  поставили  на  петельну  машину,  петельну  машину.  Я  була  ученицею,  там  скільки положено було по плану, скільки там, два-три місяці ученицею. Але я така була хвацька, шо скоро навчилася. Ну, не тяжка робота, але відповідальна, бо треба було дуже робити якісно. То був ніби конвейер, не конвейер, але мені, наприклад, поступала партія тих цей, я повинна була на зміну виконати певну норму, тобто пропетляти оті всі теніски. То були мужські сорочки, теніски такі трикотажні. Я там попрацювала два роки. Було веселе життя, молоді було дуже багато…"

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.