Катерина, віджигальниця ВО "Полярон" описує роботу, яку виконувала тридцять років:

"...І там було на приборах, отакі о п'єци були великі, круглі. Ну, ми-то там ставили азот, водород і там всьо показувало то, шо було. А я сама на участку, ніхто не хтів. Там як хлопці справляли, то казали: «Ой, моя мама би того не робила». То метал, знаєте, то мідь ще плаве, і золото, серебро, а температура і що п'ять хвилин треба було писати. Прийшла воєнна і на приборах мало бути, ага, дванадцята година, мало бути сто, пройшло п'ять хвилин –— дві ста. Аж там шо по п'ять хвилин до 1800 градусів...

...Ну, я вже привикла, мені довго ся снила та робота, шо воєнні йдут, але ти за п'ять хвилин не вспів записати, треба було добре се дивити. Отако ставала в калідорі, заглядувала, чи не йдут, шоб вспіти записати. І там шоб було, на приборі, і в зошиті. Я вам казала, за одну минуту вже писала нарушення. Ну, але я вже привикла. Коли я вже пішла на пенсію, вони мене ще не розщитували. Вони не хотіли, ніхто не хотів там робити..."

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.