Андрій згадує про отримання житла, присадибних ділянок та дефіцитні товари в 1970-1980-их роках:

"І. Ясно. А ше десь, може, Автобуспром будував?

Р. Нє, ми самі не будували, у нас не було то. Будував автобусний завод, він мав будівельну організацію.

І. І коли була черга на квартири, то це давалися квартири, які будував автобусний завод?

Р. Нє.

І. Чи як це було?

Р. Автобусний нє...

І. Чи це місто виділяло?

Р. То місто виділяло. Ми кошти, які нам виділяло міністерство, ми перечисляли міській раді.

І. Ясно.

Р. І за рахунок того місто будувало і виділяло нам квартири.

І. Якщо ви пригадуєте, в яких частинах міста от виділяли?

Р. Виділяли в основному в районі тих, коло нашого інституту. Наукова, Володимира Великого, Тролейбусна і тому подібне. Дальше ми не заходили. Крім того всього, займалися і соціальними питаннями відносно житла.

І. Так.

Р. І ми весь час, міністерство нам виділяло кошти, і ми їх перечисляли у міську раду, і нам виділяли квартири. І чесно вам хочу сказати, до Олімпіади 80-го року в нас на, люди стояли на черзі, на протязі п'яти років вони отримували квартиру...

... А, крім того всього, ше виділили через той, через міську раду два садових участки. Один ‑ в Жирівці, а другий ‑ в Грибовичах. Значить, в Жирівці, там, по-моєму, сорок на сорок ділянок. І в цьому, в Грибовичах на сорок п'ять ділянок.

І. І люди брали їх?

Р. Люди брали, люди з задоволенням їздили туда, і знову своїм транспортом возили...

... ми мали угоду, фірма «Мебель». І ми мали тоже в себе чергу. І кожен рік ми, ну, десь до 5-6 комплектів мебелі ми виділяли. То кухні були, то спальня і жила кімната. Виділяли, було таке. Ну, але була черга відповідно, і згідно тої черги ми виділяли. Так самостійно, шо то Івану чи Петру по знайомству, не то. Діставали інше, от в той час були проблеми з тими, з харчуванням. Тоже заключали угоду з різними фірмами і то всьо. Привозили ті пайки, давали людям, люди купували. За тим ми тоже думали. І тоже в нас були нормальні стосунки з різними структурами. Чи треба було, от у нас була угода тоді з тим же, «Ма...» нє, не «Магнус», той, ЦУМ, в новому ЦУМі, шо той, ми заключали, шо для людей було потрібно, такий дефіцит. Бо тоді ж тоже не було всього того. Весь час привозили якийсь дефіцит, і для людей ми продавали. В того в обов'язковому порядку в нас було".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.