Валентина, інженерка обчислювального центру ВО "Електрон" в 1975-1993 рр., розповідає про примусове звільнення та перекваліфікацію:

"...Так, почали то всьо, почав розвалюватися відділ. І мені, так я одружена і маю годувальника ще, я вже зрозуміла, що мені треба піти, щоб хлопці як годувальнки лишилась на роботі. Бо почали скорочувати відділи, почали скорочувати програмістів, все почали згортати. Люди пішли і почали організовувати свої приватні якісь там, не знати, в основному по перекиду товару. От таке. І я почула що мені треба звільнятися. Ну я звичайно не сама почала, а мені намікнув потім, підійшов начальник, но не той алкаш, а той начальник обчислбвального того, він сказав, що треба звільнятися, тому що хлопці не мають як годувати сімї. А в тебе є чоловік, как би триматися на плаву. І тоді запропонували мені. Н не тільки мені, там багато що пропонували, за рахунок заводу перевчитися. Да. Я ходила на курси бухгалтерів. Ну в переліку, так, як у вас там Полярон, ЛОРТА. Мені пропонували. Я думаю, ну що ж я можу осягнути після того механічного, ну автоматичного. Подивилась на бухгалтерську справу, там тоже цифри, то то, я перевчилися. І даже пішла в приватну бухгалтером працювати. Потім працювала не дуже довго, ну не дуже довго - років з пять, там тоже почало розсипатися то все, я пішла і більше не працювала. І я пішла тому, що я на пенсію пішла. Тому і пішла.

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.