Любомир, директора Укравтобуспрому з 1993 р., про проблеми інституту та галузі:

" ...це були найскладніші роки. Тому що автобусний завод категорично відмовився праювати з нами по розвитку автобусів і сімейств, хоча гроші він мав, обороти мав, але «ми будем самі створювати собі». В мене взагалі була ідея, ми навіть тоді організували асоціацію, хотіли перетворити її в корпорацію, і банк «Львів», ми там були чуть не основним учасником, автовантажний крановий завод, автобусний завод, ГСКБ по автовантажниках і «Укравтобуспром». У мене була ідея, шоб зробити отаку промислову фінансову групу чи корпорацію. Но, власне, позиція автобусного заводу, Давидяка, Пака, вона це діло заблокувала… І воно вийшло таким макаром, шо тоді ми виповзли за рахунок татарів, КАМАЗу, робіт. І тоді ж я, ну, певним чином, користуючись, що я вже знав багатьох людей, значить, у Києві ми тоді підписали перші договора по міністерству. Ми тоді вижили за рахунок фактично бюджетних робіт, які пішли потім на «Південьмаш», і робіт по КАМАЗу. Ми розробили були тоді спочатку обласну програму (…), і тоді запропонували, шо треба робити загальноукраїнську державну програму… Ну, і так само вийшло з тою державною цільовою програмою. Якби вона була реалізована, то ми би мали комплєктний, в принципі, життєздатний автопром. Бо там був і ЗАЗ, і КРАЗ, і виробництва комплєктуючих, бо у нас була проблєма комплєктуючих…"

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.