Микола, інженер на ЛАЗ з 1974 р., згадує про заняття спортом на роботі:

"Брали участь. Практично в кожному цеху була своя команда футбольна. Значить були волейбольні команди. Проводились змагання з настільного тенісу. Великого тенісу я не пам’ятаю. З настільного тенісу, з плавання, завжди і в кожному цеху були люди, які були для того народжені, розумієте, вони не уявляли собі життя без активного спорту. Я пригадую навіть таку розмову, ще коли я тільки прийшов на завод і сиджу в тих приміщеннях технологічного бюро і там переглядаю, роблю креслення, ну і тут розмова ведеться. В нас начальником технологічного бюро був такий Віктор Костянтинович Чайко, але він в свій час отримав травму хребта і він так ходив, так він ходив з трудом, але він ходив, переміщався. І в нас в технологічному бюро працювала така Міла Хвостова, вона була сама активна спортсменка в нашому підрозділі. І тут мова йде, хтось їй подзвонив, що треба, щоб було от там через тиждень, що в п'ятницю буде змагання з плавання і треба виставити команду від цеху. Ну вона була російськомовна, вона там тому подзвонила, тому подзвонила, прямо сидячи на своєму робочому місці. Ну тоді не було мобільних телефонів, звичайні телефони. І потім так жартома каже – Віктор, ну вони приблизно однолітки була, вона може трошки молодша. Каже: - Виктор, может ты пойдешь на плаванние? А Віктор Констянтинович каже: - А де будуть ті змагання? Вона каже: Ну как, где? На Глинной-Наварии. – Да? Знаешь, Мила, я коли на тих змаганнях весною пірнув, то сьогодні, видишь, в каком я состоянии? В такому плані, от. Ну а потім він говорить: - Ты знаешь, Мила, я знаю, що моя жена умрет в кинотеатре, потому что она от этих кинотеатров не вылезает, я умру біля телевізора, а ти Мила Хвостова умрешь на спортивной площадке. От таке. Тобто спортом займалися, була, наприклад, на заводі традиційна така естафета по території заводу перед відкриттям весняно-літнього спортивного сезону. Значить по території заводу був прокладений такий маршрут, він перед проведення тої естафети він там позначався відповідними знаками, огородженнями і так дальше. І тоді в обід, ну той обід продовжувався. Коли там так він тривав годину, а тут дозволяли його вже розтягнути на там дві години десь приблизно. І тоді всі колективи, там: цехів, відділів, формували команду там десь приблизно було 10 команд. А в цеху, а цехів було десь порядка поза 20, було тільки що, все це перетворювався в дуже велику таку масову подію, розумієте. І по території заводу, а завод займає площу 50 гектарів землі. Можете собі уявити?"

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.