Галина згадує як організовувала екскурсії та розважальні вечори:

"... Я займалася культмасовою роботою, я робила, я робила, ну як, це тоді називалося робила, це звучить гордо, всякі виїзди, на всякі історичні, скажемо, терени нашої Львівщини, в різні замки, ну в різні музеї. Ми робили в клубі творчої молоді різні вечори, зустрічі навіть з іноземними групами, які приїжджали також молодіжними. Робили такі зустрічі.

І.: От розкажіть більш детальніше про це. Бо це от цікаво.

Р.: Про культмасову роботу, так?

І.: Так.

Р.: Так, ну що, ми виїжджали усі в Підгірці, ми виїжджали … Ой, Боже, оце треба було мені зразу, в мене просто, кажу, в мене трошки з пам'яттю щось, я боюся, щоб … Я хочу вивчати і ще якусь мову для того, щоб якось тренувати пам'ять. Того, що проблеми якісь трошки є такі.

І.: Но Ви ще дуже добре пам’ятаєте.

Р.: Звенигород у нас є.

І.: Є Звенигород.

Р.: Є замок?

І.: В Звенигороді? Є Замок в Старому селі, біля Звенигорода.

Р.: Я пам'ятаю, що ми їздили по всіх навколишніх замках, які навколо Львова. Ой, а який же в нас ще біля Львова? Дуже такий потужний Замок є?

І.: Підгорецький замок?

Р.: В Підгірці ми також їздили. Іще ми тоді, у нас тоді, коли ми туди приїжджали, там, здається, був туберкульозний диспансер.

І.: А, могло бути, так.

Р.: Здається, там був якийсь диспансер. Мені так було шкода, що я так собі уявляла, які там були розбиті квітники, я так просто бачила, як там облаштунки ті всі такі, вже напіврозвалені стояли, і мені так хотілося, думаю, Боже, якби хтось взявся, якби хтось це все відновив. Ну а який ще такий був? І є він у нас. Він дуже в нас гарно той замок обладнаний.

І.: Мені теж крутиться в голові.

Р.: Ми кожен рік, Тобто ми не один, не так що …

І.: Олесько

Р.: Олесько, так. Ми не так, що кожен, один раз поїхали і більше ніколи не їздили. Ми, і приходять нові комсомольці, одні звільняються люди, другі приходять. І не тільки комсомольці їздили. А з нами їздили, і наші працівники, які хотіли до нас прилучитися, залучитися із нами. Ми їздили дуже часто по всіх таких місцях. Пізніше ми ходили по всіх, які у нас були виставки. От ми ходили по всіх виставках і по всіх музеях. І в картинній галереї були виставки, ми туди ходили, і в музеях наших. І народно-етнографічний музей. Так кожен раз щось нове, якісь нові експонати. Так що ми весь час. Ну а частіше всього, частіше всього, у нас були вечори зустрічі з молоддю, з іншою молоддю в клубі творчої молоді. Ну і робили якісь, ну це вже ми разом, скажемо, нас на ВКЕІ Автобуспромі культмасовою роботою взагалі інституту займалася, ну, через профспілку, така Зоя Гінда, от і ми разом з нею влаштовували просто вечори для всіх співробітників, на всі свята влаштовували вечори".

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.