Галина детально описує свою роботу на Львівському дріжджовому заводі з 1983 р.:

"Р.: Чаномой. Та. Так і от десь напевно в трудовій книжці, напевно так і записано, перша та посада, от. Ну, чаномой - це воно так може звучало. А по суті діла, це робота була, це треба було так. Вверху будучи на процесі, там де люки верхні пильнувати як ферментація проходить. Бо не було ніякої автоматизації. Взагалі і вчасно треба було піногасника добавити для того щоб той чан не втік взагалі, дріжджі з чана щоб не втекли от. А коли закінчувалася ферментація, треба було чан помити. В чому це заключалося? Це спускався вниз, ішов в підвал, а в підвалі там отако по кісточки багнюки, води і вього чого хочеш. Наставленні такі стовпчики з дощок, з цегол, і дошки поставлені так щоб ти не стояв тих колабанях мокрими ногами, а щоб ти все-таки йшов по дошці. Ну, дошка канєшно була тоже мокра, тому що вона від того що вона прокинулася вона змочувалася в тій багнюці. Ти йшов до щитка на якому було дві кнопки - гаряча, холодна мийка. Причому, що вони були такі закишші, зарошші цвіллю, павутинням і тим всім, що я навіть боялася її брати, нажимати рукою. Я брала шукала таку сухої кусок палки, тут дерев було більше значно навіть ніж зараз, палку найти було не проблема. Брала таку палку і тою сухою палкою включала-виключала кнопку. Включила кнопку, вискочила звідтам, тут на територію. Тут ще кран під’йомний стояв свого часу. Рейки, кран вже був непрацюючий, тому що вже ферментацію ту побудували. Тепер вона називається старою. А тоді вона була новою. Фактично, перед моїм приходом 83 році, тільки здали ті ферментери. Що в нас було 4 якиби перших таких більш сучасних. То так, тицнув ту кнопочку, вискочив там, п'ять хвилин засік часу, воно помилося там. Такі миючі головки були всередині і воно так розбивало, якби той миючий розчин каустіку, - гідроксид натрію. От воно помило, ти виключив, включив холодну мийку, бігом, засік п'ять хвилин часу, можна було 10, виключив, подивився, пішов низом, там зайшов в той цех ферментації, подивився там чи стекла вже вся та вода гаряча-холодна, закрив каналізацію, і всьо. Ферментер готовий тіпа до наступної, до пропарювання, потім до ферментації. Відкривала пару, воно попалося годину часу, і тоді закривав пару. Тоді починався процес якби спочатку. Для мене оце ходження в цей підвал, а в зміну, фактично, треба було помити 2-3 ферментери, то для мене це було як челєндж якийсь, такий, бо там були всьо! Там і щурі плавали, і блохи скакали, і коти там спали на якихось тих старих теплообмінниках. Бо кажу, саме виробництво було просто жахливе. Але це було фактично коли я вже прийшла з другого декрету, через три роки, то ситуація вже була….так, воно вже йшло на покращення, тому що прийшов новий директор. Фактично поки я пішла в другий декрет прийшов Орест Володимирович, покійний, власник цього підприємства. Він прийшов також молодим, енергійним, в спирт-об'єднання.

І: А 91 році Ви змінили посаду, я так розумію?

Р.: Змінили посаду, тому що нам тоді якраз власне, Орест Володимир, влаштував таку кваліфікаційну комісію, дуже серйозну. І всі змінні мікробіологи, фактично, проходили комісію. Він кожному задавав питання, які він вважав за потрібне. А в мене все ж таки база Інститутська була хороша. Я вже розуміла що таке шкала, що таке клас точності приладу і тому подібне, які прилади бувають і таке. І що таке pH. Це від'ємний десятковий логарифм концентрації іонів водню в розчині. Я йому як сказала цю термінологію, то йому так зразу щелепка так, чік і відпала. От, я з гордо піднятою головою вийшла з тої кваліфікаційної комісії. Потім виходить наша завлабораторії, така була, Євгенія Іванівна Сторонська, каже: - ну ти Галя видала. Каже:- ну, ти видала…. А як я то знала, то чому я могла, то не видати, тож мені було просто. От, і після того, власне, я стала інженер з якості. Це вже був і вхідний контроль сировини, і контроль готової продукції. Ну, робота була дуже складна, тому що по-перше, це все на одні руки. А це трошки якби різні напрямки. Зараз в нас, фактично, якщо взяти лабораторний корпус, то в нас є поверх, де є двоє людей, які займаються вхідним контролем сировини і матеріалів. Поверх, де двоє людей і позмінно працюють, готову продукцію тестують. Ну, я розумію об'єми виробництва були значно менші, і це було по об'ємах трошки менше роботи ніж зараз, але все рівно. І плюс контроль в процесі виробництва. Це треба було, як то кажуть, а виписувала якісні посвідчення на рефрижератори, які завантажувалися, контролювала відпуск готової продукції зі складу, тому що все відпускаються вручну. Відповідно треба було пильнувати щоб не відпускалася свіжа продукція, а стара не залишалася не лежала на складі тобто тут ротацією... принцип фі-фо, фе-фо, фай-фо, тут треба було все контролювати в ручному режимі. Тобто я ходила отака вот тонка, звонка і прозрачна. Літала по сходах, як підстрілена, от, ну, але нічо якось так воно було..."

Із повним текстом інтерв'ю можна ознайомитись за [посиланням]

Заголовне фото походить з Міського медіаархіву.